Єланецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Єланецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Школа вчора, сьогодні…

З історії Єланецької середньої школи

Історичні та архівні документи свідчать, що село Єланець засноване 1802 року козаками та селянами з Курської та Воронезької губерній. Першим навчальним закладом у ньому до 1858р. була школа для кантоністів, де хлопчиків готували до військової служби.

З 1858 року на цій базі було відкрито сільську школу, яка утримувалася на громадські кошти, але проіснувала вона недовго і в 1861 році була перетворена на парафіяльну. Її відвідували лише 21 учень. Через бідність і злидні діти не могли ходити до школи і з часом вона закрилась.

Лише в 1872 році почала працювати земська школа, яка проіснувала до початку 20-го століття.

У 1922 році на базі земської була відкрита початкова школа, у якій навчалося понад 100 дітей. У 1927 році була перетворена на семирічну, а в 1937 – на середню.

Такі були передумови й хронологія творення Єланецької середньої школи. У 1937 році здобували освіту вже до 600 учнів, працювали 28 учителів. На довоєнні 30-40 рр. припадають найвагоміші закладини фундаменту розвитку, пошуку, інтенсивності освіти. Діяльність Єланецької середньої школи була спрямована на охоплення всіх дітей навчанням, закінчення подолання неписьменності, досягнень вагомих результатів у навчанні та вихованні школярів. На школу, як на центр культури на селі, керівництвом держави були покладені суворі й відповідальні вимоги.

Самовідданістю, відповідальністю, любов’ю до професії педколективи цих років домагалися високих результатів життєдіяльності школи.

У 1940 – 1942 н.р. школу закінчили 43 учні, більшість із них добровольцями пішли на фронт.

По війні єланчани, відбудовуючи народне господарство, допомагали відновити і створити умови для навчання дітей: ремонтували зруйноване приміщення школи, добудовували й будували нові класи, висаджували дерева, кущі, виготовляли меблі, заклали шкільний сад, виноградник. З перших днів закінчення війни діти села сіли за парти.

Педагоги школи 50-70 рр., використовуючи досвіди попередніх поколінь, педагогічну науку, створювали й реалізували, удосконалювали, впроваджували у навчально-виховний процес передові освітні технології. У школу все більше приходили вчити і виховувати дітей фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою. Окриленість працею, інтенсивність, творчість, натхнення були характерними ознаками колективного портрету педагогів Єланецької середньої школи.

Жага до здобуття знань у 60-ті роки перевищувала можливості школи, то вже в 1967 році на її базі працюють вечірня і заочна школа. Навчається 1050 учнів.

Характерним, визначальним орієнтиром у роботі педколективів 1960 -1970 рр. була самоосвітня робота кожного над реалізацією методологічних засад передової педагогіки, учителя-академіка В.О. Сухомлинського: компетентність, культурний, політичний рівень, бажання вчити й вчитися, ставлення вчителя до дітей. Тому й відмічається у цьому вимірі часу поява серед вчителів багатьох «єланецьких Сухомлинських», таких як Левченко К.В., Кошлата Л.І., Кривнюк М.Н., Остапченко Г.М., Ставурський Г.А., Мірошніченко Л.Л., Стоянова К.В., Плахотна Л.М., Верба О.В., Головко В.С., Браїло Н.М. та інші.

У 1968 році с. Єланець віднесено до категорії селищ міського типу. Більш інтенсивно розвивається народне господарство, економіка, будівництво, сільське господарство. У селищі Єланець збільшується кількість населення. Діти займають третю його частину. З 1970 року Єланецька середня школа приймала до 9-го класу учнів з шести шкіл району. У школі було всього 10 класних кімнат, які не могли забезпечити навчання 22 класів в одну зміну. Тому з 1972 року школа працює в дві зміни з 8 до 19.30 год. Незважаючи на величезні труднощі, педагогічні колективи 70-х років працювали творчо, натхненно, інтенсивно, відповідально, домагалися високих результатів, про що свідчать відзнаки, нагороди.

Педагогічний колектив Єланецької середньої школи минулого завжди був таким, що задавав тон іншим школам в освітньому середовищі району, області.

В стінах «старої школи» в різні періоди її діяльності працювали вчителі з великої букви, з великим серцем, та великою душею.

Одних журавлі забрали на острів вічності, серед них: Сташко Ф.Л. (вчитель біології), Ставурський Г.А. (вчитель початкових класів), Задирака О.С.(вчитель української мови), Біла Г.Є.(вчитель хімії та біології), Фішкова А.О.,(вчитель англійської мови), Стоянов І.І. (вчитель географії ), Русанов А.В.(вчитель української мови та літератури), Мартишко Н.Л. (вчитель фізкультури), Куріненко В.Ф. (вчитель російської мови), Гачковський Ф.М. (вчитель трудового навчання), Коркач Л.В.(вчитель російської мови та літератури), Мірошніченко Л.Л., (вчитель математики), Верба В.С. (вчитель початкових класів). музики), Мартишко П.М. (вчитель трудового навчання), Браїло Н.М.

Учителі Єланецької середньої школи. 1963 рік

З ліва на право :

Інші на заслуженому відпочинку передають свій досвід сьогоднішнім вчителям: Блайда Л.В.(вчитель біології), Сподіна М.І.(вчитель математики), Красова П.І.(вчитель початкових класів), Єфремова З.А.(вчитель початкових класів), Мартишко К.І. (вчитель історії), Калашнікова Л.Ф. (вчитель російської мови та літератури), Стоянова К.І. (вчитель початкових класів), Шарпар В.С. (вчитель фізики), Нагорна Н.Д. (вчитель української мови та літератури), Кузмічова Н.Д. (вчитель початкових класів), Хомюк Г.І. (вчитель початкових класів), Кравчина Ю.Ф. (вчитель української мови та літератури, вихователь групи продовженого дня), Пастушенко К.І. (вчитель математики), Шапошнік В.І. (вчитель математики), Долінська С.К. (вчитель російської мови та літератури)., Головко В.С. (вчитель географії), Довженко Г.П. (вчитель хімії).

Ось ще декілька штрихів до портрету школи минулого:

- дитячі жовтенятська, піонерська, комсомольська організація діяли активно, цілеспрямовано, відповідально;

- прагнення до пізнання, самовдосконалення, самоутвердження себе як особистості були одними з найголовніших рис учнів 60-70 рр.;

- трудове виховання – основа виховання громадянина майбутнього: табори праці та відпочинку, виробничі бригади, шефство, змагання, вивчення трудової доблесті родин, односельчан, участь учнів у багатьох програмах соціально-економічного розвитку селища та ін.;

- створений у школі, крім предметних, кабінет Книги за ініціативою вчительки Фоміної Г.Я., відіграв велику роль у вихованні читацьких інтересів школярів;

- пріоритетним для багатьох учнів були глибокі знання, тому й виборювала школа перемоги на різноманітних олімпіадах, конкурсах, змаганнях району, області.

На кінець 1970-х років відчулася нестача необхідних умов для забезпечення виконання окремих завдань освіти: відсутність предметних навчальних кабінетів, спортивної бази, допризовної підготовки, позаурочної та позакласної роботи. Назріла нагальна потреба побудови нового приміщення. Через відсутність коштів рішення, листи, звернення єланчан не були підтримані в Міністерстві освіти і науки України. Тому у 1978 році біло розпочато будівництво школи методом народної будови. Величезну волю і наполегливість проявили керівники району Долинський М.С., Кравченко П.Ф., Луценко А.П., Гнідий В.І., Катков В.П., заврайоно Калашнікова Л.Ф. та інші.

1 вересня 1980 року здійснилася мрія багатьох поколінь єланчан: у центрі селища з’явилася нова типова будова з ім’ям Школа. Ця подія стала можливою і тому, що педагогічні працівники, батьки, учні, громадськість працювали на цій будові без перепочинку, відповідально, якісно.

Педагогічний колектив, учні, батьки, будівельники 1978-1980 року одержали від керівництва району, області, держави найвищий бал. Дорогу в існування закладу відкрила тодішній директор школи Чугута Раїса Федорівна на урочистій лінійці 30 серпня.

Відкриття школи

Перший випускний клас у новій школі. 1981 рік

З перших днів у роботі педагогічного колективу були вироблені цілісні комплексні плани реалізації ідеї В.Сухомлинського про те, що школа має бути для дітей домом радості, творчості, духовності. Кожен з педагогічних працівників, визначивши принцип комплексного впливу на особистість дитини, намагався творити цілісне середовище. За один рік роботи в умовах нового приміщення було оформлено й забезпечено матеріальну базу 14 предметних кабінетів, спортивної, військової, бібліотеки, їдальні, майстерень, створено зони відпочинку для молодших школярів,висаджено міні-дендропарк, саджанці для якого завозили з різних лісництв Кіровоградщини, Миколаївщини (вч. Біла Г.О., Кравченко Р.І.).

1980-1981 н.р. був найважчим і найвідповідальнішим, тоді заклалися, сформувалися основи роботи школи на наступні десятиріччя. Під керівництвом директора школи Чугути Р.Ф. та методичної служби (заступник Пастушенко К.І.) члени педколективу оволоділи активними методами, новими технологіями в умовах кабінетної системи, виробили свій стиль у роботі з громадськістю, батьками, учнями.

За 33 роки після переходу в нове приміщення школа стала тим «островом любові», де дитину завжди розуміли, підтримували, де не було байдужості. За високі здобутки в навчально-виховному процесі педагогічний колектив став знаний не тільки в районі, а й далеко за його межами.

Педколектив 1986-1987 н.р., занесений постановою бюро райкому партії на районну Дошку Пошани. Неодноразово нагороджувався грамотами, подяками Райвно, Облвно, Міністерства освіти і науки України. Досвід школи впроваджувався у багатьох школах області.

Школа 80-90-х років минулого століття, продовжуючи традиції, напрацьовані школою минулого, використовує й удосконалює набуте в навчальному процесі. Зокрема, педколектив школи - творчий, мобільний наполегливо й результативно працював над реалізацією вимог Державної програми «Освіта», постанов МО України, «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад», Законів «Про освіту», «Про загальну середню освіту», інших нормативних документів. Домінуючим стає особисто-зорієнтований підхід до навчання, виховання учнів, перехід від авторитарної до гуманістичної педагогіки. На основі концепції національної школи створені державні стандарти освіти, нові навчальні програми, плани, які успішно впроваджувалися в життя. На базі школи працюють експериментальні майданчики з проблем: удосконалення навчально-виховної роботи школи в умовах кабінетної системи; створення системи виховної роботи школи; проблемні методи у навчанні школярів та багато іншого.

Всі успішно були вирішені.

На різних рівнях і серед громадськості утвердилося усвідомлення пріоритетності освіти, а значить, школи, у якій створені були всі умови для якісної освіти, виховання, розвитку інтелектуальних здібностей школярів: гуртки, факультативи на базі кабінетів, поглиблене вивчення предметів.

Молода незалежна держава тільки стає на ноги і на зміну піонерам приходять козачата, барвінчата, соколята. Важливим атрибутом на заходах стають українські шаровари, український віночок. Створюються народознавчі куточки, починається масове вивчення звичаїв і традицій українського народу. В початкових класах вводиться новий предмет – «Народознавство». Та прогрес не стоїть на місці - інформатизація прийшла й до нашої школи. Комп’ютерний кабінет забезпечив доступ школярів, учителів, до оволодіння інформаційними технологіями. У сферу діяльності школи входять учнівські олімпіади, конкурси знавців рідної мови, «Учитель року», різноманітні змагання зі спорту, ДПЮ, юних інспекторів руху та інші. Переможцями в більшості випадків ставали вчителі, учні школи. Результати були настільки вагомими, що школа стала центром розвитку інтелекту, виховання для багатьох колективів не тільки району, але й області, держави. Гордістю школи були її учні та вчителі. Свідченням здобутків школи є Книги трудової слави, документи, фото, спогади, вітрини. Педколектив школи неодноразово за високі результати діяльності був переможцем у різноманітних навчально-виховних завданнях, за що відзначався занесенням на району Дошку пошани, нагороджувався Почесними грамотами МО України, Почесними знаками, грамотами та іншим.

У 90-тих роках ХХ ст. Єланецька середня школа, продовжуючи традиції школи минулого, працювала над втіленням у життя Концепції національної школи, вимог державної програми «Освіта», постанов «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру...», інших нормативних документів.

Педагогічні колективи школи 90-тих створили і удосконалили умови для одержання кожним учнем якісної освіти, підготовили школярів до громадянства України. Школа захоплювала і захоплює кожного відчуттям причащання високих вимог до людського Духу, який наповнила з минулого, і Духу сьогоднішнього.

Школа початку ХХІ століття – школа розвитку особистості для всіх: учителів, учнів, батьків, розвитку інтелектуальних, творчих, духовних здібностей. Вирішуються програми: обдаровані діти, модель ідеального випускника, профілізації старшої та поглибленого вивчення навчальних предметів у базовій школі.

Школа 2010 – 2011 р. перша в районі громадсько активна, модель розвитку якої є «Школа – осередок розвитку громади». Зокрема, співпраця з Українським фондом соціальних інвестицій, завдяки якій вдалося вирішити ряд ремонтних робіт у школі. На зароблені батьками кошти поліпшена матеріальна база, створено громадське об’єднання «Батьківський фонд Єланецької ЗОШ І – ІІІ ст.». За активну діяльність по удосконаленню навчально-виховного процесу школа відзначена Почесною грамотою Миколаївської обласної ради, грамотами відділу освіти Єланецької районної державної адміністрації, нагороджена бронзовою медаллю Міжнародної виставки «Сучасні навчальні заклади - 2010» у номінації «Інноватика в принципах і механізмах функціонування середнього освітнього закладу випереджаючої освіти для сталого розвитку». На базі школи проводяться Всеукраїнський експерименти Академії педагогічних наук України по створенню цілісної моделі художньо-естетичної освіти і виховання та інституту проблем виховання з підготовки старшокласників до професійного самовизначення.

Учні школи, наслідуючи традиції минулого, є активними учасниками і переможцями конкурсів: «Левеня», «Кенгуру», «Колосок», «Гренадери вперед!», команд ЮІР, олімпіад з навчальних предметів, читців, художньої самодіяльності, спорту.

Сьогодні педколектив школи – загін творчих, ініціативних, відданих справі професіоналів. Він багато домігся у створенні умов для профільного навчання, забезпечення запитів учнів щодо якісної освіти, сформованості їх пізнавальної активності.

Учні школи займають призові місця на районних, обласних, Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах.

У 2000 році з нагоди 20-річчя відкриття нового приміщення та з метою залучення учнівської молоді до вивчення і збереження історичної спадщини рідного краю та навчального закладу був відкритий «Музей історії Єланецької ЗОШ І – ІІІ ступенів» (керівник Чепурна – Травянко Ольга Василівна).

У 2005 році за значні успіхи у підвищенні ефективності навчального процесу, пропаганді пам’яток історії та культури музею школи було присвоєно звання «Зразковий музей» (наказ №353 від 13.06.2005р. за підписом Міністра освіти та науки С.М. Ніколаєнка).

У шкільному музеї – історія школи в іменах, фактах, фотоматеріалах. Він постійно поповнюється новими експонатами, проводяться цікаві масові заходи.

Відповідно до постанови Кабміну України від 20 квітня 2011р № 462 «Про затвердження держстандарту початкової загальної освіти з 1 вересня 2012р початкова школа розпочала роботу за новим Держстандартом. Починаючи з 1 класу діти вивчають англійську мову, з 2-го – інформатику, читання змінюється на літературне читання. Педагогічним колективом, батьківською громадськістю школи підтримана ініціатива Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України щодо продовження проведення Всеукраїнської акції «Дай руку, першокласнику!».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти» у 2013/2014 навчальному році 5 класи загальноосвітніх навчальних закладів перейшли на навчання за новими програмами для учнів 5–9 класів. Починаючи з 1 вересня 2013 року п‘ятикласники вивчають крім англійської й німецьку мову, інформатику.

У 2013 році здійснено капітальний ремонт школи - в рамках Угоди ООН на виконання Кіотського протоколу щодо тепло санації та енергозбереження закладів соціальної сфери.

На сьогодні в школі навчається 446 дітей, працює 51 вчитель

55501

Миколаївська область

смт Єланець

Вул 50 років Жовтня, 5

Серед лану широкого, де шафран й ковила,

Поселенці з’явилися,вчились тут ремесла-

Сотні душ резервістів серед степу й ярів

Обживались й навчалися ремеслу скотарів.

Поселення отримало назву Новомосковську,

Дуже швидко стає осередком Уланського полку.

Відкривається школа тут кантоніста,

Де навчають юнців для служби, для війська.

Ось за громади кошти створили сільську школу-

Три роки існування й не видно частоколу,

Бо біднота і злидні – розладдя в існуванні,

І учнів вчить вже церква. Хіба ж то лад в навчанні?

У цей період школу стрімкі чекають зміни-

Земська, парафіяльна та змінюють лиш стіни…

Та школа в 22-ім змінила свій ґатунок-

Сто учнів початкову отримали в дарунок.

А там і семирічка-у 27-мім році,

Від неуцтва і сірості село в одному кроці!

І ось у тридцять п’ятім, як подарунок з неба-

Середня-справжня школа! І мова йде про тебе!

(Сулім С.В., заступник директора з ВР)